КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ-ЕКСКУРСІЇ: "Подорож вулицями рідного міста"

 

Конспект заняття-екскурсії

"Подорож вулицями рідного міста»

Старший дошкільний вік

Мета

Формувати в дітей уявлення про історію рідного краю, знання про рідне місто, його вулиці, головні об'єкти та їх розташування, визначні та історичні місця, символіку. Розширити знання з історії виникнення міста Золочева.

Закріпити знання домашньої адреси і дитячого садка, художніх творів. Збагачувати активний словник дітей.

Розширювати кругозір дітей. Розвивати любов і почуття гордості до свого міста, допитливість, вміння передавати свої відчуття.

Виховувати культуру поведінки в громадських місцях, транспорті, любов до історії рідного міста, бажання берегти та примножувати його красу.

Викликати у дітей почуття захоплення красою рідного краю.

Орієнтовний обсяг знань про рідний край,

який посильний шестирічним дітям.

Найдавніші поселення міста.

-         Що відомо з їхньої історії"?

-         Найвідоміші земляки. Хто з видатних людей народився в місті' Що він зробив для народу, держави ? Чим прославив наш край?

-         Наймальовничіший куточок рідного міста. Чим він відомий.

-         Найдавніша споруда. Історія її створення.

-         Найвидатніші люди краю. Чим вони відомі?

-         Туристичний маршрут по рідному місту.

-         Що означає герб рідного міста?

-         Які вірші, пісні про рідне місто, про Україну ти знаєш?

Рекомендовано   не   називати   дат:   вони   утруднюють   сприйняття матеріалу. Використовувати такі вирази: "Це було дуже, давно, коли ваших мам, тат, бабусь, і дідусів ще не було на світі".

Хід екскурсії

-         Діти, чи любите ви мандрувати?

-         На чому можна подорожувати?

-         Сьогодні ми вирушимо в мандрівку вулицями нашого міста. Адже як говориться  "Краще один раз побачити, ніж сто раз почути ".

-         А подорожуватимемо автобусом - школяриком. Адже ви уже через декілька місяців станете школярами.

-         Щоб потрапити в автобус, потрібен допуск і щоб його отримати необхідно відповісти на запитання. Згодні?

1.      Як називається наша держава?

2.      Яке місто с столицею України?

3.      Як називається місто, в якому ми живемо?

4.      Як називається головна вулиця нашого міста?

5.      Як називається наш дитячий садок?

- Молодці! Ви дали вірні відповіді. Отримайте квитки, які потрібні для нашої подорожі (мандрівки). На квитку позначено цифрою номер місця в автобусі.

Запрошую до нашого автобуса.

Діти сідають в автобус.

І ми продовжуємо спілкування.

-         На якій вулиці знаходиться наш дитячий садок?

-         Давайте пригадаємо назви інших вулиць нашого міста.

-         А щоб легше було пригадувати, кожен із вас назве вулицю на якій живе.

Діти називають по черзі вулиці де живуть (домашню адресу).

-         А чому саме так, в честь кого названа вулиця? Н-д: в. Гайдамацька названа в честь народних месників - козаків, які захищали бідних людей від панів.

-         Що таке Батьківщина?

Так, це країна, в якій ви народилися і живете.

-         Любов   до   Батьківщини   починається   з   любові   до   маленької

батьківщини: рідного порога, стежки, рідного міста, вулиці, дитячого садка, а потім і школи - всього того, що оточує людину з малку.

Одна Батьківщина

І двох не буває.

Місця, де родилися

Завжди святі

Без рідної мови,

без пісні, без мами.

Немає, немає життя на землі.

-         Які державні символи ви знаєте?( герб, прапор, гімн).

Наш стяг - пшениця у степах

під голубим склепінням неба.

-          Давайте пригадаємо прислів'я про рідний край:

-         Рідний край - земний рай.

-          Що країна - то родина.

-         Тільки в ріднім краю солов'ї співають.

-         У нас такий край, що й під вишнею рай.

Ми живемо в Україні, в краю вишневих садів та пшеничних ланів, карпатських гір, та теплого Чорного моря.

 

Автобус прямує на гору Вороняки.

-         Зараз ми знаходимося (а може хтось скаже, як називається гора) на горі Вороняки. Звідси, ніби на долоні видно наше рідне місто.

Давайте помилуємося краєвидом, який нам відкривається.

Буває, часом сліпну від краси.

 Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,

 Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо.

Усе яке - дорога, явори,

Усе моє, все зветься - Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

Що хоч спинись і з Богом говори.

Діти впізнають об'єкти, які видно з гори. Звертаю увагу на озера які розташовані в межах нашого міста.

-         Діти, а як ви гадаєте чому назва нашого міста Золочів?

Ось послухайте легенду, яка розповість нам звідкіля походить назва нашого міста.

Розповідаю легенду про Золочів.

На правому березі річки Золочівки, у напрямі сіл Городилова та Єлихович є поле яке називається "Радече". За давнім переказом там стояло місто   Радече   (близько   1180   року).   Хто   його   заснував   невідомо. Розташовувалось воно на легкому схилі до річки Золочівки, по обидвох берегах. За своїм географічним розташуванням Радече лежало недалеко від Чорного шляху, яким монголи нападали на нього з гори від нинішнього с. Єлиховичі. Тоді званого Єлиховічне, бо з тої сторони монголи нападали, грабували, палили, в ясир (полон) брали жителів міста і навколишніх сіл. Радече було знищено ханом Батиєм (біля 1241 року) . Люди яким вдалося врятуватися в болотах, лісах, чи, комишах, збиралися (тоді говорили "зволікалися") і створили нову оселю серед комишів у болоті недалеко сьогоднішнього замку. їх називали "золочівцями" , а оселю "Золочівкою". Будували нову оселю таким чином: зрубували в лісах великі дерева, один кінець загострювали  і вбивали такі стовпи рядами, в багно - торфовище, клали на них колоди і на такому підкладі будували будинки. Оселя була закрита верболозами і комишами і тому люди могли там жити спокійніше. На багнистих теренах побудовано в комишах місток, яким діставались до осель ті, хто знав добре де вони знаходяться. Той міст був також добрий для оборони: вузький, а з обох боків непрохідні болота. Оселя ця розтягається на південь від річки Золочівки, від місця де нині старий Ринок, аж під гору, де замок.

Минали часи, життя змінювалося, а з оселі "золочівців" постало село, а згодом місто, про яке згадується в історії  1441 роком.

Уже в 1903 році після великої пожежі, під час копання ровів для водопроводу на старому ринку пришилось витягати з торфовища грубі дубові стовпи, які були вбиті рядами в землю. Вони були тверді і темно синього кольору, пролежали в торфовищі і там не зігнили, а законсервувалися. Робітники витягнули близько 100 тільки з того місця, куди мав бути проведений водопровід, а скільки залишилося їх в інших місцях, де накопано, не знати. Сподіваюсь, тепер ви знатимете чому саме таку назву має наше рідне місто.

А тепер   ми знову заходимо в автобус: вирушаємо назад на вулиці Золочева.

І перший об'єкт біля якого ми зупинилися буде знак (герб) - назва

міста.

Герб міста представляє собою стилізований щит, поділені на чотири частини з овалом в середині.

Історія Золочева свідчить, що він був приватним містом.

Сучасний герб Золочева був затверджений Золочівською міською радою порівняно недавно (в 90-х р. 20ст.). В новому об'єднано перші чотири герби міста періоду Першої і Другої Речі Посполитої і Австро-Угорщини. А посередині в овалі було додано зображення вартової вежі на фоні державного прапора України.

Перший герб розташований у верхньому лівому куті щита і називається "Сверчек". Герб Щечонів - давній українсько-литовський рід. В прямокутнику фіолетового кольору латинська літера N.

Другий герб - у верхньому правому куті щита, прямокутник червоного кольору на фоні якого - великий білий хрест і латинська літера "дубль ве", називається гербовий знак "Дембно", належав давньому польському роду Сінинських.

Третій герб - розташований у нижньому лівому куті щита, на червоному фоні жовтий човник, називається гербовий знак "Лодзія" (човен), належав роду Гурків.

Четвертий герб - розташований у нижньому правому куті щита. На червоному фоні - білий папірус (паперовий сувій), називається він "Яніна" і належав роду польських шляхтичів Собеських.

-         Дальше наш маршрут пролягає по вулиці Тернопільській повз стадіон "Сокіл" на якому золочівяни змагаються у спортивній спритності, змагаються на футбольних турнірах.

-         І зупиняємося ми біля перлини Золочева, пам'ятки архітектури (17 ст.), оборонної фортеці короля Яна третього Собеського - Золочівського замку, який входить в популярний туристичний маршрут "Золота підкова Галичини".

Збудований при злиті річок Золочівки і Млинівки (1634 - 1636 р.).На місці попереднього оборонного двору Якуб Собеський  побудував замок у вигляді бастіонного укріплення. Золочівський замок — оборона фортеця, збудована на найвищому пагорбі і укріплена кам'яними мурами, земельними валами і чотирма могутніми бастіонами. Вхід до замку боронили равелін (укріплений мур) і підйомний міст Портал в'їзної брами з Б - подібними оздобами обабіч і ключовим каменем у вигляді лев'ячої голови свідчив про міцність фортеці і добрий художній смак  невідомого архітектора.

Замок щороку приймає близько 100 тисяч туристів з усього світу. (Зовнішній візуальний огляд замку).

Біля замку стоїть велика (скільки поверхів порахуйте) будівля ЗРДА (або Білий дім як його часто називають мешканці Золочева).

 

-         Що майорить на верхівці будинку райдержадміністрації?

Так, це наш Український прапор.

-         Які кольори на прапорі?

-         Що вони означають (символізують)?

-         Хто знає вірш про український прапор? Давайте пригадаємо.

Прапорець, той, що я маю

Символ України

Нема в світі більш святого

Й не буде ніколи

Вкрай неба голубого

Над пшеничним полем.

-         Навпроти розташована шкла № 1. 1 я сподіваюся, що хтось із вас уже восени стане учнем цієї школи.

Біля школи стоїть, зовсім недавно збудована будівля, в якій, розміщується центр зайнятості. Це установа, спеціалісти якої допомагають мешканцям нашого міста знайти роботу, а при втраті роботи, тут виплачують грошову допомогу, щоб людина змогла прожити і знайти нову роботу.

Наступний об'єкт, який ми добре бачимо - є Пам'ятний знак "Борцям за волю України", який поставлений кращим громадянам нашого міста. Тим, хто боровся за свободу і наближав нашу Незалежність , та на жаль не дожив до того часу коли Україна стала соборною, незалежною державою. 

Поряд стоїть Будинок культури (Народний дім).

Сподіваюся, що ви неодноразово були тут, відвідуючи різноманітні вистави і концерти.

У Будинку культури є велика бібліотека (збірня книг). І коли ви підростете і навчитесь читати, тоді зможете записатись і будете мати можливість користуватися книжками, які у великій кількості тут зберігаються.

А ще у нашому Будинку культури, у різні часи працювали відомі на всю Україну композитори - Ігор Білозір і Теодор Кукурудза.

Наступний об'єкт на нашому шляху - Золочівський ринок.

-          Хто ходив сюди з мамою чи татом?

-         Що продають на ринку? (продукти , промислові товари, одяг, взуття і таке інше).

А тепер наш автобус прямує по вулиці Бродівській до річки, яка протікає через наше місто, та називається вона як?

Так, правильно - це річка Золочівка.

Бере початок річка Золочівка біля села Плугів. Тече на північний захід. Впадає до річки Західний Буг (басейн Вісли) на схід від села Петричі, Буського (сусіднього з Золочівським) району.

Має дві притоки: права річка Тростянець і ліва річка Млинівка. У минулому, зокрема до Другої світової війни, річка в пониззі мала назву Белзець/Безелець), про що свідчать довоєнні польські мапи. Ця назва означає мокра, багниста місцевість і пов'язана з тим, що тут долина річки колись була дуже заболочена. Довжина річки - 35 км. Води її через р. Західний Буг і р. Вісла впадають до Балтійського моря.

Діти пускають на воду кораблики із смайликами, які виготовляли власноруч.

Вирушаємо дальше і наступний об'єкт на нашому шляху - пам'ятник Маркіяну Шашкевичу, нашому земляку.

Глянув в сонце орел смілий

Глянув в світле море

А те сонце розплилося

В милость понад діти

М.Шашкевич є зіркою народного відродження галицької України, він, пробудив від віків приспану націю до самостійного життя.

М. Шашкевич належить до категорії творчих особистостей, що заслуговує на почесну назву "новатора" (ввів українську мову у проповіді, (був священиком), і письменство, (був поетом), в той час коли на Галичині офіційною була польська мова). Знаючи що мова є найпершим засобом комунікації (спілкування) й інструментом для формулювання мовних понять і думок, він щоб піднести народ на вищий культурний рівень, запалив у ньому любов до рідної мови.

Його книжка "Читанка" - це вислів і зразок дбайливості за молодь, в якій зарання старався защепити релігійно-моральний дух і національну свідомість.

... Промов співучий Маркіяне,

До земляків своїх промов!

Щоб слово вічне й полум 'яне

Родилось знов, і знов, і знов.

Цей бронзовий пам'ятник Маркіяну Шашкевичу на центральній площі м. Золочів став гордістю міста. Тут відбуваються народні віча, інші важливі громадсько-культурні заходи.

Дальше вулицею С. Бандери дістаємось до парку Т. Г. Шевченка де стоїть пам'ятник великому поету.

-         Які вірші Тараса Григоровича ви знаєте? Діти  пригадують, декламують вірші.  Кладуть квіти до підніжжя пам'ятника.

-         А тепер ми їдемо вулицею Січових Стрільців. На вулиці Валовій стоїть одна з найстаріших споруд нашого міста Миколаївська церква. Назва вулиці підказує що в давнину тут пролягав міський оборонний вал, який потопає під розкішним зеленим куполом парку "Зелений яр". Поруч на пагорбі(від кінця 16 століття) височіє церква. Вона побудована ще в часи коли Галичина зазнавали турецьких і татарських нападів. Тому потужні мури храму зовні укріплені. Поряд - кам'яна дзвіниця.

Праворуч: ЗРЗ, центральна районна поліклініка, напроти якої парк "Гуси-лебеді", школа №2.

Вулицею заїджаємо на площу Незалежності, яка реконструйована (2002) до відкриття першого в Україні пам'ятника В'ячеславу Чорноволу, борцю за волю України. Пам'ятник спорудили громадою - місцеві організації на спонсорських засадах надали техніку, допомагали активісти братства УПА та військова частина.

Поряд височить палацовий комплекс міської ратуші(збудований наприкінці 19 столітті) в якому донині діє Золочівська міська рада. У новорічну ніч 2004 року почав вигравати 12 українських мелодій годинник на ратуші, подарований місту золочівським меценатом .

- Хто працює в міській раді?

- Як звати нашого мера?

- Що він робить для нашого міста?

Мер старається у нас

Він, звичайно, просто клас

Місто він привів в порядок

Чистота навкруг у нас

На   протилежному   боці   притягує   погляд       чепурна,   недавно відреставрована споруда боярського двору, архітектурна пам'ятка (кінця 14 століття).    Будинок    слугував помешканням для власників міста, але золочівяни часто називають його "будинок убогих" , оскільки (у 18 ст.) тут містився притулок для місцевих старців. Цю будівлю, можна вважати однією з найцікавіших пам'яток   цивільного будівництва на галицьких землях. Буквально недавно на початку травня будинок став храмом де люди моляться до Бога.

Зовсім поряд, на вулиці Г. Сковороди приваблює вишуканою красою костел Успіня Пресвятої Богородиці (збудований у 17 ст. у стилі бароко.)

Фасад прикрашений скульптурами святих, орнаментом. Будівля костелу виконана асиметрично - висока вежа дзвіниці є лише з однієї сторони. З вежі лунає бій курантів (годинника). До речі, живий звук органа можна почути лише тут.

Церква Вознесіння побудована Мареком та Якубом Собеськими (1604 рік) належить до найстаріших будівель у Золочеві. Центральні і бічні входи прикрашають ренесансові портали.

Між костелом і церквою стоїть будинок в якому розташований ЗДО №2 "Вишенька".

В 1911 році Золочів відвідав І. Я. Франко і в Народному домі прочитав свою поему "Мойсей".

На колишньому будинку "Просвіти" (Народному домі) на вулиці Шашкевича 24 якою ми прямуємо встановлено меморіальну таблицю.

- Пригадайте які твори І. Франка ви знаєте? (Казки "Ріпка", "Фарбований лис", вірш "Надійшла вена прекрасна ...").

Звертаю увагу дітей на будинок Золочівського районного відділу внутрішніх справ.

-         Яку роботу (службу) виконує міліція?

Так, правильно, міліціонери бережуть порядок і спокій у нашому

місті.

А ще на будинку райвідділу міліції є меморіальна дошка яка засвідчує перебування В'ячеслава Чорновола в ув'язненні тут за те,  що боровся за незалежність України.

Наступний об'єкт по вулиці Маркіяна Шашкевича де ми зупинимось на короткий відпочинок це - Парк Культури.

-         Які дерева ростуть в парку?

-          Які птахи тут співають? (послухати і назвати)

Ми любим каштани твої

Алеї та парки росисті

Де сизі дзвінкі солов "і

Співають пісні голосисті

-         Яких звірів можна побачити тут?

-         Які комахи та жуки можна зустріти в парку?

Характерною особливістю клімату Золочівщини є чітко виражені пори року та різкі переходи від одної до іншої. - Яка зараз пора року?

Весна у нас приємна а літо помірно тепле .

Осінь - тепла і довга. Зима холодна і триває з грудня до березня Запропонувати дітям пограти в улюблені ігри, поводити хороводи. Виїжджаємо на вулицю Січових Стрільців і перед очима постає старий міський цвинтар. Тут по - особливому відчувається правда буття - поруч знаходиться могили непримиренних за життя: комплекс поховань січових стрільців (22 могили), мавзолей польський повстанців, поховання радянських воїнів, 78 могил німецьких військовополонених. Є поховання вояків УПА, пам'ятник на могилі понад 600 чоловік замучених НКВС у червні 1941 р. у замку - в'язниці.

У лабіринтах старих поховань можна зустріти замріяного і сумного ангела, статую скорботної Божої Матері, роботи італійських майстрів(19ст). І вулицею Гайдамацькою ми повертаємося у наш дитячий садочок.

-         Чи сподобалась вам діти наша сьогоднішня подорож?

-         - Що вам запам'яталося найбільше? Я сподіваюся що після сьогоднішньої екскурсії ви ще краще взнали наше місто і полюбили його ще дужче.